Уперше за довгий час і вдруге за всю війну на полі бою з’являються ознаки не тактичного, а системного переходу ініціативи від Росії до Сил оборони України. У колонці для «Української правди» — «Євро ленд-ліз – це шанс України перемогти на полі бою» — співзасновниця та директорка Sahaidachnyi Security Center Леся Огризко доводить, що ця перевага (обмежена й поки що нестабільна) відкриває вікно можливостей, реалізація якого залежить насамперед від Європи.
Це вікно несе ризик самозаспокоєння у суспільстві, але за умови вчасних і сфокусованих дій дає шанс завершити війну з позиції сили й на вигідних для України умовах.
Україна вже була близька до цього — восени 2022 року, після Харківської та Лиманської операцій і звільнення правобережної Херсонщини. Той шанс не просто втратили, а заблокували міжнародні партнери, передусім США, які фактично змусили Київ перенести контрнаступ на літо 2023 року, і тим дали Росії час перегрупуватися, провести мобілізацію та збудувати укріплення.
На початку літа 2026 року, пише Леся Огризко, Україна знову отримала схоже вікно можливостей. Сили оборони України фактично заблокували російське просування на ключових напрямках і завдають ударів в оперативній глибині («мідстрайк»), руйнуючи російську тилову логістику.
На кону тепер не класична перемога й не значні територіальні здобутки, як у 2022 році, а можливість завершити війну з позиції сили й знизити ймовірність відновлення російської агресії на горизонті 5–10 років.
Утім, це вікно тимчасове. Посилаючись на бригадного генерала Андрія Білецького, Леся Огризко зазначає, що воно триватиме лише шість–дев’ять місяців, причому «найважливішими є наступні шість».
При цьому стратегічна ситуація не краща, ніж у 2022 році, а в чомусь і складніша. Україна значною мірою подолала залежність, яка зіграла з нею злий жарт у 2022 році — Сили оборони перейшли на 82% озброєння та техніки національного виробництва (станом на січень 2026 року). Але головна проблема змістилася з постачання на людей, зокрема у зв’язку з виснаженням підрозділів під постійним тиском.
Єдиним справжнім «гейм-чейнджером» для України, доводить Л.Огризко, може стати колективна Європа. Вона здатна або обмежитися мінімальною підтримкою, достатньою для утримання лінії фронту, але не для перелому у війні, або проявити стратегічну агентність і відіграти справді вирішальну роль — «цього разу зі знаком “плюс”». Нинішні близько 90 млрд євро на два роки — це суттєвий внесок, але ще не агентність.
Те, чого потребує Україна, наголошує Леся Огризко, — це «Євро ленд-ліз» нового покоління, побудований на трьох рисах класичного американського Lend-Lease Act 1941 року:
- масштаб, відповідний континентальній війні на виснаження;
- єдиний механізм доставки;
- кредитно-інвестиційна логіка, а не лише грантова.
Здебільшого підтримку України стримує не брак політичної волі чи ресурсів, а нездатність швидко ухвалювати рішення, розподіляти відповідальність, координувати бюрократії та долати внутрішні вето. Тому «Євро ленд-ліз» потребує єдиного виконавчого хабу — на рівні Єврокомісії або «коаліції охочих» — з мандатом на закупівлі, контрактування й логістику за прискореним циклом рішень, поза процедурою одностайності.
Леся Огризко окреслює напрями підтримки — фінансовий, технологічний, індустріальний, медичний, політичний та інформаційний, — що охоплюють ОПК, кадри, критичні компоненти, підготовку, лікування поранених і протидію російській дезінформації.
З огляду на те, наскільки глибоко за понад чотири роки накопичилися кризові процеси в українському суспільстві та війську, Леся Огризко оцінює це вікно як, з високою вірогідністю, останнє. Подальше затягування без перелому у 2026 році остаточно переведе війну у фазу повільної стратегічної ерозії з непередбачуваними наслідками.
Леся Огризко зазначає:
«Саме тому для Європи критично важливо не втратити цей шанс і не повторити прорахунок 2022 року, коли можливість завершити війну поразкою Росії була безглуздо втрачена».
Питання, підсумовує вона, у тому, чи готова Європа діяти достатньо швидко, щоб перетворити коротке вікно можливостей на довгострокову стратегічну перевагу для всієї європейської безпеки.
Більше аргументів — у повній колонці на «Українській правді».