Чимало партнерів України досі говорять про російську війну як про проблему, що стосується лише України. У розмові з Дмитром Хутким для подкасту Ukraine podcast Тартуського університету директорка Sahaidachnyi Security Center Леся Огризко пояснює, чому таке прочитання хибне і чого Європа може навчитися з того, як Україна воює впродовж останнього десятиліття.
Від європейських партнерів вона раз у раз чує наступне: Росія воює з Україною, а не з Європою чи НАТО. Якщо дивитися лише крізь призму кінетичної війни, вона й справді здається обмеженою українським фронтом. Але варто зіставити це з дронами, перерізаними підводними кабелями та кіберопераціями, які Росія веде по всьому континенту — стає зрозуміло, що це вже війна проти значної частини Європи.
Леся Огризко зауважила, що кожен, хто досліджує Росію крізь доктрину Герасимова, з часом розуміє: кінетична складова війни — це радше крайній засіб, остання ланка значно довшого ланцюга, який починається з багаторічної підготовки населення до того, щоб цю війну сприйняти.
На запитання, що робити урядовцям, коли ознак війни не видно наочно, Леся Огризко пропонує підхід із двох частин:
- Чесна розмова з суспільствами про загрозу та визнання того, що проти інших європейських держав Росія найпевніше застосовуватиме гібридні та підпорогові засоби. А це вимагає від європейських суспільств мати план дій на випадок кризи.
- Стриманість — мова про підготовку й чесність, а не про те, щоб «сіяти паніку й лякати суспільства до смерті».
Особливу вагу Леся Огризко надає країнам Північної Європи та Балтії, чиє відчуття загрози і кого не треба переконувати в реальності небезпеки. Саме цей регіон вона бачить природним підґрунтям для майбутнього оборонного альянсу, у якому Україна стане однією з опор.
Бойовий досвід України вже довів свою значущість далеко за межами Європи, зокрема в країнах Перської затоки. Натомість Україна має отримати місце повноправного учасника такої спільноти на засадах взаємності.
З понад десяти років війни вона виводить три уроки для Європи:
- Кількість досі має значення — колишня ставка на кілька дорогих платформ поступилася потребі в боєприпасах, дронах, ракетах-перехоплювачах і підготовленому особовому складі у великих масштабах.
- Швидкість теж важлива — від темпу адаптації на фронті до децентралізованих закупівель.
- Суспільна стійкість — українська модель тотальної оборони, у якій війна, що дістає до енергетики, водопостачання, сільського господарства й місцевого самоврядування, робить залученість усього суспільства однією з опор оборони держави.
На запитання, що партнерам робити, щоб допомогти Україні перемогти, Леся Огризко відзначила, що Європа і США досі в полоні російського наративу про непереможність, тому перший крок — вирватися з нього.
«Я хотіла б, щоб європейці й американці бодай на мить уявили, що Україна може перемогти, — а тоді взяли цей образ і почали в нього вірити».
Разом з цим потрібна повноцінна стратегія щодо Росії, без якої західна політика зводиться до того, щоб не дати Україні програти, замість того щоб вести її до перемоги, а також готовність допомагати Україні в наступальних діях, як у кінетичному, так і в когнітивному вимірі.
Слухайте повний випуск подкасту Ukraine podcast Тартуського університету за посиланням.