Після понад чотирьох років повномасштабної війни Україна стикнулася зі складною реальністю: попередні стратегічні концепції вичерпали свій потенціал. Багато з них (як «сталевий дикобраз» чи «функціональна поразка») дедалі більше нагадують ілюзію — вони надто витратні й складні для масштабування.
Поки тривають дискусії про перемир’я та межі поступок, Sahaidachnyi Security Center поставив інше питання: яка стратегія здатна повністю усунути загрозу з боку Росії?
Це питання лягло в основу концепції термінальної поразки як умови перемоги України — стратегічної рамки, детально викладеної в трьох аналітичних статтях директорки Sahaidachnyi Security Center Лесі Огризко, опублікованих в «Українській правді».
Перша стаття серії — «Тінь перемоги: що не так з наявними концепціями оборони України в світлі реалій 2026 року» — аналізує, чому Росія веде дві паралельні війни (на лінії фронту та вглиб українських територій) і чому робота лише з одним з цих напрямків не може привести до перемоги.
Стаття представляє концепцію термінальної поразки через два взаємодоповнюючі вектори:
- ліквідація — удари по критичних вразливих місцях для запуску незворотного розпаду системи РФ, та
- стримування — переосмислене не як самоціль, а як інструмент для виграшу часу, необхідного для реалізації стратегії ліквідації.
Друга стаття — «Концепція термінальної поразки РФ як умова перемоги України» — розкриває двовекторну рамку, деталізуючи, як кожен з векторів має працювати на практиці.
Крім того, вона переосмислює концепцію стримування як стратегію збереження оборонного периметра з метою виграшу часу — не за рахунок безкінечної позиційної оборони, а завдяки прискореній технологічній трансформації та створенню зон ураження, які систематично перевищують мобілізаційний потенціал супротивника.
Третя стаття серії в «Українській правді» — «Умови реалізації концепції термінальної поразки РФ: радикальні рішення для важких часів» — відповідає на питання: як реалізувати стратегію перемоги, коли ресурси вичерпуються, а розрив між амбіціями й можливостями зростає.
Матеріал визначає сім «центрів тяжіння» — від морального духу нації та військового лідерства до інтеграції штучного інтелекту й потужностей оборонно-промислового комплексу — там, де концентрація обмежених ресурсів здатна згенерувати нелінійний приріст ефективності.
Головна цінність цієї серії — у синтезі амбітних стратегічних цілей (повне структурне руйнування воєнної спроможності РФ та демонтаж агресивного режиму) з виваженою оцінкою ресурсних обмежень України.
Вона окреслює шлях від сьогоднішньої реальності України до стратегічної перемоги, визначаючи напрями, де концентрація ресурсів створює непропорційний ефект і де виграний час справді працює на перемогу.