У війні Росії проти України дедалі помітнішим стає рідкісний зсув: після тривалого періоду російської ініціативи Україна знову отримує більше простору для маневру на фронті. Це не про один прорив, а про кілька процесів, які посилюють одне одного, зокрема тиск на російську логістику, глибші українські удари по території Росії, швидшу адаптацію на полі бою та дедалі важливішу роль власного оборонного виробництва.
У матеріалі для Nettavisen Nyheter Тормод Малвін Сетер аналізує цей зсув в інтерв’ю з Лесею Огризко, директоркою Sahaidachnyi Security Center, та Юрієм Бугаєм, військовослужбовцем Збройних сил України й членом Офісу реформ Міністерства оборони України.
За словами Лесі Огризко, теперішній період — лише другий кейс від початку повномасштабного вторгнення, коли Україна має оперативну перевагу над Росією, вдруге після українського контрнаступу восени 2022 року.
«Ми нарешті бачимо нове вікно можливостей, але вважаємо, що воно закриється відносно швидко», — відзначила Леся Огризко. За оцінками багатьох українських експертів, ідеться про шість-дев’ять місяців.
Цей зсув має кілька причин:
- Україна ефективніше перерізає російські лінії постачання ще до того, як війська й техніка доходять до фронту. Українські командири точніше визначають, де Росія може зосередити великі сили, і блокують просування на ключових напрямках — насамперед на півдні та сході.
- Змінюється і баланс людських ресурсів. За словами Лесі Огризко, вперше темпи, з якими російська армія втрачає особовий склад, можуть перевищувати здатність Росії його поповнювати.
- Ще один фактор — удари вглиб Росії. Українські далекобійні дрони вражають енергетичну інфраструктуру та нафтопереробні заводи — активи, які живлять російську воєнну машину. З березня Україна, за повідомленнями, спрямувала в Росію більше ударних дронів, ніж Росія — в Україну.
Одна з найважливіших змін, на думку Лесі Огризко, — політична й психологічна. Після того як очікувані пакети допомоги США так і не надійшли, Україні довелося відмовитися від припущення, що західна зброя обов’язково надійде вчасно. Сьогодні Україна вже може виробляти значну частину необхідного озброєння самостійно, але це виробництво все ще потребує зовнішнього фінансування.
Саме тут підтримка партнерів може дати найбільший ефект: не лише в постачанні зброї, а й у фінансуванні українського оборонного виробництва, поки вікно можливостей залишається відкритим.
Леся Огризко вважає, що ситуацію потрібно використати, щоб «завдати Росії стратегічної поразки» або «змусити її сісти за стіл переговорів на українських умовах».
Водночас вона наголошує, що наявна перевага України у війні дронів не триватиме нескінченно. Ця війна вже не раз показувала, як швидко технологічну перевагу однієї сторони зводять нанівець контрзаходи іншої.
Юрій Бугай також застерігає від уявлення, що час сам по собі працює на Україну. На початку повномасштабного вторгнення багато хто вважав, що Київ «впаде за три дні». Тепер же поширилося протилежне переконання — нібито Україна здатна чинити опір Росії нескінченно.
«Обидва уявлення однаково хибні», — наголосив Юрій Бугай. «Наші військові й цивільні втомилися після понад чотирьох років повномасштабної війни».
Більше — у повній статті Nettavisen Nyheter.