На п’ятому році повномасштабного вторгнення значна частина Європи досі сприймає Росію як непереможну. В інтерв’ю Петеру Альтгаусу для німецького видання FOCUS online директорка Sahaidachnyi Security Center Леся Огризко пояснює, чому поразка Росії можлива, чого вже вдалося досягти засобами асиметричної війни і в чому досі помиляється європейська оборона.
На думку Лесі Огризко, уявлення про непереможність Росії роками отруює дискусію на Заході, і за ним стоїть глибша проблема: стратегії щодо Росії досі немає. Назовні лунає, що Україна не повинна програти, але говорити про перемогу України майже ніхто не наважується.
А тим часом Україна, зауважує Леся Огризко, володіє повним спектром можливостей ведення асиметричної війни. За останні півроку українські удари знищили третину всієї нафтової інфраструктури Росії — її головного джерела доходів для війни. Україна також суттєво наростила виробництво безпілотників і вивела з ладу значну частину російського флоту стратегічних бомбардувальників, зокрема під час операції «Павутина».
Леся Огризко наголошує: «Стійка перемога потребує цілого набору асиметричних складових, які зрештою роблять війну надто дорогою для Росії й змушують її керівництво сісти за стіл переговорів».
В інтерв’ю Л. Огризко зазначила, що переговори працюють лише тоді, коли обидві сторони у них зацікавлені. З російського боку такої зацікавленості немає.
На запитання, які країни є лідерами за рівнем обороноздатності, Леся Огризко називає ті, що розуміють загрозу від «вікна можливостей» для Путіна, щоб скористатися слабкістю Європи. Це країни, які усвідомлюють, що напад Росії на НАТО можливий значно раніше, ніж у 2030-х роках.
Вона також відзначає зміну підходів до України на міжнародній арені: від образу країни, що потребує підтримки, до держави, яка сама робить вагомий внесок у безпеку партнерів.
Леся Огризко також зауважує, що війна довела: кількість досі має значення — мільйони артилерійських снарядів, безпілотники, ракети-перехоплювачі й передусім достатньо людей, готових захищати свою країну.
Другий урок — швидкість: виграє той, хто швидше адаптується. Тут українська децентралізована система закупівель різко контрастує з Європою, що досі живе за правилами мирного часу.
Третій — тотальна оборона: залученість всього суспільства, яке готове до того, що удари припадуть на енергосистему, водопостачання, залізницю і сільське господарство.
Насамкінець Леся Огризко звертається до німецької аудиторії із закликом не втрачати критичності. За її словами, Росія роками вміло працює над розколом суспільств, а головною мішенню таких зусиль завжди залишається людська свідомість. Урок, який Україна засвоїла дорогою ціною, — не вважати, що певний сценарій не справдиться лише тому, що його важко уявити: 2021 року українці теж не хотіли вірити в те, що стало реальність у 2022-му.
Читайте повне інтерв’ю для FOCUS online (німецькою мовою).