17 березня організації Friends of Europe та Інститут Жака Делора провели дискусію про те, як воєнний досвід України має змінити підходи ЄС до оборонного планування, закупівель і промислової політики.
У панельній дискусії взяла участь Поліна Істоміна, асоційована експертка та спеціалістка з програм Україна-Велика Британія Sahaidachnyi Security Center, разом із:
- Томашем Гусаком (директором з оборонної політики, Генеральний директорат Європейської комісії з питань оборонної промисловості та космосу),
- Марко Лотцем (менеджером з розвитку бізнесу та відносин з органами влади компанії Quantum Systems і голова робочої групи з питань України в Асоціації аерокосмічної, безпекової та оборонної промисловості Європи),
- Мартінсом Мезулісом (радником державного секретаря з питань оборонної промисловості та інновацій Міністерства оборони Латвії).
Оборонна екосистема України та закупівельні механізми Європи функціонують за принципово різною логікою, і дискусія здебільшого була присвячена тому, як їх поєднати. Йдеться вже не про те, чи Європі варто вчитися, а чи здатна вона зробити це достатньо швидко, щоб це мало реальний ефект.
Поліна Істоміна звернула увагу на практику:
- українська гібридна модель скорочує постачання до кількох днів,
- використовує дані з поля бою для рішень,
- залучає громадянське суспільство як механізм контролю.
“Надважливо не забувати про кінцевого користувача та нові підходи до закупівель дронів — на основі даних із поля бою”, – звертає увагу учасників дискусії, в межах теми, Поліна Істоміна.
Учасники панелі також розглянули структурні причини розриву – фрагментованість закупівельних механізмів ЄС, темпи інноваційних циклів і умови, за яких європейська промисловість могла б працювати в ритмі, якого вимагають реалії фронту. Окремо йшлося про довгострокову архітектуру співпраці:
- переорієнтацію інвестицій від традиційних платформ на користь нових оборонно-технологічних компаній;
- адаптацію регуляторного середовища для залучення приватного капіталу в оборонні інновації;
- побудову промислової співпраці між ЄС та Україною через спільні підприємства та інтегровані ланцюги постачання.
Дискусія засвідчила: щоб операційний досвід України справді вплинув на оборонні структури ЄС, одних політичних декларацій замало – потрібні гнучкі закупівельні механізми, промислова інтеграція та постійний зв’язок із фронтовими реаліями.
