Нещодавнє просування українських сил у районі Лимана показує, як швидко змінюється сучасна війна. Під час операції «Вівальді» українські військові поєднали в одному наступі засоби радіоелектронної боротьби, ППО, повітряні дрони, наземні роботизовані системи та маневр механізованих підрозділів. У результаті вдалося повернути під контроль 125 квадратних кілометрів на півночі Донецької області.
У новій колонці для Center for European Policy Analysis (CEPA) Олена Давліканова, старша аналітикиня Sahaidachnyi Security Center та CEPA, розглядає операцію «Вівальді» як приклад того, наскільки швидко Україна адаптується до змін на полі бою, а також пояснює, чому цей досвід має значення для європейської безпеки.
Операція об’єднала технології й тактики, які Україна розвиває протягом усієї повномасштабної війни. На думку Олени Давліканової, її особливість полягає у здатності українських сил дедалі швидше переводити нові розробки з етапу експериментів у реальне бойове застосування.
Нові технології випробовують у бою, доопрацьовують з урахуванням невдалого досвіду і швидко масштабують, якщо вони доводять свою ефективність. Лише за перші вісім місяців 2026 року українські наземні роботи виконали понад 100 тисяч логістичних та евакуаційних місій. Схожі процеси відбуваються і на морі: українські безпілотні системи вже використовували як проти російських морських дронів, так і для доставки озброєних наземних роботизованих платформ на окуповану територію.
Така здатність до адаптації помітна й в інших напрямках українських військових інновацій: від FPV-дронів і далекобійних ударних систем до швидкого впровадження комерційних технологій на полі бою. Ще одним прикладом стала операція «Павутина», під час якої українські дрони приховано доставили вглиб території Росії та використали для ударів по військовій авіації на землі. Частина цих рішень стала можливою завдяки підтримці партнерів, інші з’явилися попри затримки, обмеження та політичну обережність, які супроводжували цю допомогу.
Водночас адаптується і Росія. Олена Давліканова звертає увагу на дані Everywhere War Tracker від Sahaidachnyi Security Center, який фіксує системну російську активність по всій Європі: диверсії, кібератаки, порушення повітряного простору та морських кордонів й інші ворожі дії. Попередження про те, що Москва може спробувати перевірити на міцність статтю 5 НАТО, дедалі частіше лунають уже від представників Альянсу, національних урядів та європейських безпекових структур.
У цьому контексті операції на кшталт «Вівальді» є частиною передової оборони Європи. Щоб послабити НАТО чи ЄС, Росії не обов’язково формально їх руйнувати. Якщо регулярні ворожі дії щоразу зустрічатимуть нерішучу або розрізнену відповідь, це поступово підриватиме ефективність європейського стримування.
Олена Давліканова наголошує, що розрив між темпами української адаптації на полі бою та політичними підходами Європи стає дедалі складніше ігнорувати.
«Стратегія виснажувати Росію через виснаження України себе вичерпала», — вона зазначає.
Читайте повну колонку «A Time to Reap: Ukraine’s Operation Vivaldi» на CEPA.