Росія не готується до війни з Європою – вона вже її веде, і вже давно. Лише з 2022 року РФ атакувала країни Заходу 300 разів «нижче порогу» офіційного реагування Північноатлантичного альянсу (НАТО). Про це під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі 2 квітня повідомила директорка Sahaidachnyi Security Center Леся Огризко.
Аналітичний центр створив онлайн-трекер The Everywhere War («Всюдисуща війна»), котрий документує російські військові провокації, диверсії, кібератаки та інші підпорогові операції проти євроатлантичних країн з 2022 року. Згідно з дослідженням, найбільше таких атак припадає на Польщу, Естонію, Німеччину, Сполучені Штати, Литву, Фінляндію, Данію та Латвію.
«Ми фіксуємо якісну зміну гібридної кампанії РФ проти Європи, – говорить Леся Огризко. – Кремль перейшов від розпорошених маніпуляцій у кібернетичному та інформаційному просторі для вирішення тактичних задач до цілеспрямованої підготовки майбутнього операційного театру потенційної повномасштабної агресії. Росіяни глушать сигнали GPS, вербують диверсантів, пошкоджують трубопроводи й енергетичні кабелі, масово застосовують дрони для тестування систем ППО і розвідки військових та стратегічних цивільних об’єктів. Зусилля Москви спрямовані на підготовку до застосування військової сили та підрив політичної волі країн НАТО до спротиву».
Західні аналітики часто помилково трактують гібридну війну як окрему форму агресії, тоді як за російською доктриною – це етап формування умов для тотальної війни, зауважує експертка.
Детальніше Sahaidachnyi Security Center проаналізував поточний стан та траєкторію розвитку агресії РФ проти ЄС у дослідженні «Війна, якої «не існує»: російська допорогова агресія проти Європи та сценарії її ескалації».
У ньому визначають два основні сценарії відкритого збройного конфлікту. Перший — «Сувальський гамбіт» (англ. Suwałki Gap), спрямований на захоплення вузького коридору між Калінінградом і Білоруссю й ізоляцію країн Балтії. Другий – повномасштабна регіональна війна з одночасними ударами в наземному, повітряному, морському, кібер- та космічному доменах для встановлення повного контролю над Балтійським регіоном.
Серед менш імовірних розглядаються сценарії, наприклад, із захопленням островів Балтійського моря Готланд (Швеція) або Сааремаа (Естонія), а також ескалація в Арктиці або наземні наступальні операції у Фінляндії чи Норвегії. При цьому підкреслюється, що основна політична мета московського режиму полягає не в захопленні й анексії територій, а в нанесенні військово-політичної поразки НАТО як інституту колективної європейської безпеки.
Окремо в дослідженні проаналізовано оперативний сценарій повномасштабної агресії Росії в ЄС. А також оцінюється баланс сил у п’яти операційних доменах.
«Європа заспокоює себе сподіванням на колективну відповідь НАТО на можливу агресію, — зауважує Леся Огризко. — Натомість ми закликаємо країн-партнерів вчасно звернути увагу на захист власної інфраструктури і формування сучасних алгоритмічних військових спроможностей на основі роботизованих і автономних бойових систем. Росія вже набула цих спроможностей, а Україна — єдина країна західного світу, що може забезпечити готовність ЄС до відбиття агресії або зменшити її вірогідність. Для цього вже недостатньо серйозного вивчення нашого досвіду: потрібна повноцінна співпраця зі спільного розвитку спроможностей й інтеграція України в європейський безпековий простір».
Для цивільного населення країн ЄС може стати у нагоді практичний буклет «Життя під вогнем: висновки з досвіду війни та стійкості українського суспільства».
Цей матеріал містить перелік прикладів і засвоєних уроків із досвіду українців, а також чіткі практичні поради. Він створений як для окремих громадян, так і для представників громадянського суспільства, бізнесу, місцевих органів влади.
«Це збірник порад для трьох груп населення: тих, хто захищатиме країну у лавах армії чи тероборони, тих, хто залишатиметься в країні, і тих, хто обере виїхати. Поради структуровані за ключовими етапами – від підготовки до початку вторгнення, перших годин, днів, тижнів і життя в умовах затяжної війни. Жоден досвід неможливо скопіювати, і кожна країна проходитиме цей шлях по-своєму. Водночас цей матеріал — це запрошення подумати про рішення, до яких неможливо підготуватися теоретично, поки вони не стають реальністю», — коментує Олена Давліканова, асоційована старша аналітикиня Sahaidachnyi Security Center.
Росія системно поєднує підривну діяльність із когнітивним впливом. У відповідь на це Sahaidachnyi Security Center у партнерстві з діджитал-проєктом Ukraine розробив серію інформаційних карток, спрямованих передусім на західну аудиторію – журналістів, експертів, політиків і ширше суспільство країн ЄС і НАТО. Кремлівські наративи про «причини війни» чи «неминучість перемоги Росії» є складовою не тільки війни проти України, а й гібридної агресії проти Європи, адже вони підривають політичну волю до спротиву та впливають на ухвалення рішень. Серія мікропублікацій пропонує лаконічні, фактологічно вивірені спростування цих тверджень у зручному візуальному форматі, адаптованому для швидкого поширення.
«Ми проаналізували тисячі матеріалів російської пропаганди, щоб виявити ключові ворожі наративи. За чотири місяці розповсюдження фактологічних карток із їх спростуванням охоплення сягнуло 2,5 мільйона людей, і це переважно іноземна аудиторія. Складні речі потрібно пояснювати крізь факти і докази. А правда завжди перемагає — навіть найсолодшу брехню», — коментує Катерина Баришева, проєктна менеджерка Sahaidachnyi Security Center.
Серія публікацій із розвінчанням російських міфів і буклет «Життя під вогнем» реалізовані за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю Sahaidachnyi Security Center та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
